Милі очі
У мою розбиту душу,
Я вас палко покохала,
Та уже забути мушу.
Не всміхайтеся глузливо,
Самоцвіти потьмянілі,
Та ж колись я в вас втопала!
А тепер ви омілілі.
Розчиніться, наче зорі,
Ви в ранковому серпанку,
Я закрию своє серце,
Мов розпахнуту фіранку.
Як дано - колись забуду,
Може, вас, о милі очі.
Тож не треба більш ніколи
В снах являтися щоночі!
Ви вже іншу покохали
І живіть собі щасливо,
А на мене не дивіться
Так журливо, так журливо...
alina_golyk
8
0
18
Poetry | Reading version 24 july 2013 at 04:50
tags: любов, нерозділена любов, вірш, поезія
Similar works
