Попіл мостів

Попіл мостів гірчить на солоних губах. Я захопилась. А тебе захопило. На свій відчай, ризик і страх, Я забула про те, що боліло. Чайник кипить, а тебе все нема. Я втратила відлік часу й думок. Між нами не відстань, між нами стіна. Над тобою небо, наді мною — лиш смог. Мій урбан зводить мене з ума, Стіни риплять, мов старі парасолі. Я кохала тебе. Я знаю — дарма. Ти пішов і забрав із собою кохані долоні. Ти так звик бути для мене чужим, А я віддавала тепло іншим людям. Я терлась об тебе волоссям рудим І засинала у тебе на грудях. Попіл мостів гірчить на солоних губах. Я захопилась. А тебе відпустило. Я згадала і відчай, і сльози і страх. Я згадала усе,через що так боліло.