Згоріло літо

Засмагли дні і соняшник засмаг, В його долонях колисалось літо, Заморене від сонячних звитяг, Сплело собі гніздо із оксамиту. І написало літо послання у вічність, Черкнуло букви на тонкім стеблі, Й вмістились святість вся і грішність В маленькому натільному листі. Гукало літо соняхам услід: "Ви не продайте таємницю світу!" І кинулось стривожене в обхід Допоки ще не стало сутеніти. На обрії палало ізрання, В огні плескалось наше перше літо. Із ним горіла вся любов твоя, Але її уже не відтворити.