еко-селюція

Корочка ряба суїцидально бродить по подвір’ю, Кабан у кучі зляг на депресняк Звиваються куріпки у корчах сільської анемії господарства. Пан дохтор вчора був – кидав магніт, Але дарма ЛАсуня нині здохла – як кажуть простягнула вим’я. А мотивацію усього надглибоку один лиш дід Дмитро вже уяснив. Один він знає, що в саді вночі шуборхають їжачки-світлячки, На спинках носячи сливки, плутоній, яблука, грушки. Фрустрація вже косить індиків ряди, Збиває з ніг хандра гусей, дітей, сусідів. Усе живе, укрите бульбахами - конає, підпираючи тини. Штани, уже давно спадають з голови сільського, Вже сало навіть в будний день на животі не топиться у нього. Він став худий, полисів і помер.