Від лоскоту твоїх медових вуст…

До чого ж божевільна була ніч! Мене так солодко і трепетно дразнила... Згорівша в полум"ї твоїх цілунків злива, Парою стала й мов роса торкнула пліч - Імлистою жагою нас накрила. Від лоскоту твоїх медових вуст, Млів талим воском я і скрапував на постіль... Тілами гріли ми і колихали простір... Хильнувши пристрасть і затьмаривши свій глузд, Пролили у судоми ночі постріл.