Намалюй мені, Доле, …

Намалюй мені, Доле, шовковими пензлями мрію На блакитнім полотнищі неба у барвах весни. Нею подумки днями живу собі й божевол́ію І щоночі, як диво, приходить вона в мої сни. Намалюй мені, Доле, синицю в руках, щоби в серці Обізвався відлунням ключа журавлиного клич, Як у музиці щоби в житті була кожна із терцій Лиш мажорна на кожнім з таких моїх різних облич. Намалюй мені... Ні! Подаруй мені, Доле, підказку, Хоча б натяк на те, коли має урватися нить. Не у тім я вже віці, щоб вірити нині у казку... Подаруй мені, Доле, дорогу в дитинство на мить...