Пустилися в цвіт абрикоси...

Пустилися в цвіт абрикоси На радість тендітній весні, Як ти ненароком явився Чи справді, чи може у сні. Я знала, що канув у вічність Любові колишньої хміль, Та вовком у пам'яті вила Нестерпність отих божевіль. Гадалося - вільному воля, Бо сплив за водою мій сум, Та бачу, тобі лише в радість Крізь серце проводити струм. А скільки знущатися можна Із наших нездійснених мрій? Ти іншій говориш "кохана", Мене ж і торкатись не смій. У тебе вже звите гніздечко, І вдома чекає сім'я, Та зустріч була недоречна - У кожного доля своя.