Єва. Розділ 7 Частина 2

- Єво, що ти зі мною зробила ? - Тобто ? - Забудь. – Сашко виліз з ліжка і направився у ванну кімнату. Мої цигарки лежали біля вікна. Я відкрила кватирку і сіла на підвіконня. Прохолодна поверхня холодила оголену шкіру. Я затяглась. Так добре. Чого ще треба для щастя ? Біля мене завібрував телефон Сашка. Прийшло повідомлення. Я мельком поглянула на дисплей. Повідомлення було від «Люда:*» з наступним текстом «Зайчику, приїдеш сьогодні? Я скучила, цілую». Цікаво-цікаво. Сашко вийшов з ванної, обгорнувши стегна рушником. Я ошкірилась : - Зайчику, каву будеш ? - Зайчику ? – Сашко округлив очі Я підійшла до нього, плавно похитуючи оголеними стегнами, провела рукою по вологим грудям і шепнула на вухо : - Сьогодні будеш без кави, тебе чекає Люда вдома. Сашко промовчав, а я, чмокнувши його у скроню, потопала на кухню. Десь в середині кольнуло : «Що, Єво, твій Сашко не такий вже і твій ?» Я присіла на табурет, підклавши під себе ліву ногу і затяглась. Попіл впав на підлогу. Саша зайшов на кухню, натягуючи футболку : - Єво… - Саш, ти збираєшся мені щось пояснити ? Хлопець винувато опустив очі, а я продовжила : - Не варто. Все добре. Їдь до Люди, тільки не ображайся наступного разу, коли я скажу тобі, що нас зв’язує лише секс. - Я дійсно хочу бути з тобою. Я збирався рвати з нею. Чесне слово. – він присів біля мене і зазирнув у очі. У мене виникло непереборне бажання вломити йому кулаком між роги. - Саш, то твоя справа – рвати стосунки чи бути чиїмось зайчиком. У нас немає майбутнього, ми не будемо їздити до твоєї мами на пироги чи няньчити спільних дітей. Я не збираюсь заводити серйозних стосунків. Ні з тобою, ні з кимось іншим. Сашко різко піднявся : - В такому випадку, дійсно, це був останній раз, коли я до тебе приїхав. І так, тобі на замітку, моя мама вмерла в минулому році. Щасливо залишатись. Він крутнувся на п’ятах і вийшов. Хряпнули вхідні двері і я відкинулась на стіну. Він ще повернеться. І не раз. А зараз я повинна трохи розслабитись.