Poem

Він укладав Асфальт у далекій Італії, А вона апельсини, у полях під сонцем. У нього мрії такі чіткі й сталі, А вона навіть не хоче говорити про це. Він вранці спагеті їсть з тертим сиром, А вона слухає Rasmus, і жарить яєчню. Вони, колись, в одному класі вчились, Та, ті спогади скоро, назавше щезнуть. Тоді, здається, в них на двох була одна парта. І як сварились, один одному зошит псували, Та тепер, те для них вже нічого не варте, В них таке різне життя, і різні печалі. І вечорами, коли приходять з важкої роботи, Їх часом навідують спогади, тримкі й нетривалі, Їй згадається хлопець, що всміхався навпроти, А йому пальці, які інколи його руку тримали.