Мені би розставити зорі бажань по-новому...

Мені би розставити зорі бажань по-новому, Небесний туман повернути, як русло ріки. Мені б зачерпнути із дзеркала снів невагомість, І часом зітерти вкарбовані в серце рядки. Мені б заварити трояндовий шал замість кави, Додати не цукор – цілунки і ласки очей, Свій почерк змінити на шрифт загадково-яскравий, І впасти у спеку розхристано-свіжим дощем. Мені би акордами сонця веселку збудити, Поспішно зібравшись, помчати в чиюсь пустоту. Уже рівно вічність, у чашу тривог перелиту, Шукаю я правди, та знов зустрічаю не ту…