WritingPoem
Життя іде…
Життя іде… невпинно, тихо й вільно,
Це Аріадна мовчки нитку тче,
На повні груди дихаєм стабільно,
Та час кладе відбиток на плече.
Життя іде… поважним, пильним кроком,
Біг-Бена дзвін лунає крізь віки,
Печаль зачепить душу ненароком,
Немов безжальний натяк на роки.
Життя іде… куди ж воно прямує –
Стежина долі пролягла крізь небуття,
Перо поета тільки порятує
Принишклі душі із неволі забуття.
10.04.17
