мрію

мрію повернутись в епоху старих друкарських машин коли нічого не дзвенить у кишені і лягати спати під запах книжок а не під мерехтіння екранів мрію щоб не знайшов мене ніхто а дзвінки не заставали на гарячому вдома чекати листів місяцями від тих таки потрібних людей а не потрібні просто зникали за штампами нових адрес мрію щоб будні прогулювати у парках а вихідні проїжджати сотнями поїздів які їдуть невідомо куди але все ж відомо з ким мрію дивитись у небо і не бачити там майбутнього бо зараз усе передбачливе навіть власне життя мрію про те щоб мати що (кого) згадати на старості років і напиватись віскі від тих смішних бід які залишив позаду