В тобі стільки від Бога...

В тобі стільки від Бога – усі ці зморшки, Усі посмішки та усі серцеві світанки, І світ безмежністю завдовжки, Який в тобі пульсує безперестанку… Я не знаю дороги, тому йду навмання, На ходу по крихтах збираю твою віру. І не припиняє крутитися Земля, Поки хтось латає твою душу неуміло, Як дитина, буває, зашива ляльці плаття: Маленькими ручками і кривими стібками. В тобі стільки від Бога, стільки завзяття! А я до тебе доторкнуся рядками, А я до тебе доповзу – до серця, до тиші, В яку ти сховався – мов у шкарлупу… В тобі стільки від Бога – у тебе ніша, Яку маєш нести без жодного звуку, Не видавши стогоном свої муки. Бо в тобі од Бога найбільше… терпіння. А ти дай мені свою руку, І підемо, вже двоє, щось змінювати. © Марта Приріз, 2013