Poem

Душа у творця — то покинутий острів в житейському вимірі вічних утрат, бо першим зречеться найближчий апостол, і викопа яму улюблений брат. Товчеться чомусь по душі повно люду: то задум непевний, то рими нема. Чому ви звалили весь гріх на Іуду? Христа не Іуда розп’яв, а юрма. Оті, що кричали спочатку "Осанна", а потім "Розпни!" у трагічний момент, тебе возвеличать й розіпнуть так само, якщо ти Месія, тим більше — Поет.