Skip to content

WritingPoem

Захланниста жадність

Як вени на зовні й оголені нерви, - Чутливо-вразливі до болю Рецептори слуху і зору. Маневри Всіх тих, хто гризе свою долю: Частинку свою, як шматочок хлібини, Даровану кожному Богом. Нічого святого нема для людини: Все мало і мало їй свого. Вражає, шокує, нарешті хвилює Почута й побачена в людях Захланниста жадність. А заздрість полює Постійно з прицілом на грудях.

Comments