За вікном

Криваві струни душ мовчать по понеділках, Ображеним дощем стікають по щоках. А світ уже погас у наших звичних мірках, Тримай тепер життя у стомлених руках. Вівторкові слова потопляться у каві, Бруківкою думок заповниться рядок. А людям скажеш ти: «Ви всі такі «цікаві».» І виправитись їм даєш довічний строк. Нам варто лиш на мить піднятися до неба, Чи, може, як завжди, хоча б до сірих гнізд. Летіти до межі так необхідно, треба. І звичне чуєш ти: «Оплачуйте проїзд».