Poem

Давай ми нарешті справдимось цієї весни, Спростившись, як числа, зрештою, станемо «ми», Тоді наші дні стануть такими вільними, Давай будем хоч трошечки більш імовірними? Врешті станем банальніші для всіх навколо, Остаточно заплутавши самі себе, Давай домовимось, про сенс всього цього – нікому, Нехай ця затія навпіл життя перетне. План простий: теплий квітень, наплічник, кордон – Свій, зимовий, і, звісно, державний, Неважливі місця, неважливий потяг, вагон, Буде сум – але він же завжди безпідставний. Обридлі сусіди з полиці спитають, чи ми не родина, Баристи в кав’ярнях гадатимуть – брат і сестра, На відповідь маємо не більше хвилини – Їх насправді не дуже цікавить вся правда. А в нас тоді буде свій пройдений шлях, Свої перевали і власні вершини підкорені, Їжа й пригоди, поділені чесно на двох, І ця весна буде героїчно подолана.