Себе віддаю...

Вустами, жагою налитими, тілом ковзнула чуттєво. У спраглім єстві розчинилася шерхлість губної кори. Мов хмелем зеленим обвитий Стою, наче трепетне древо. Букет із тих пестощів-дотиків – Взяв у полон і скорив. Руками тримаюсь, як вітами, Ложа спини – за край неба… І схоже, спинилися миті всі Й ми опинились в раю. Вростаєш цілунками-квітами – В кожну клітинку. По стеблах Стікаю, зігрітий пелюстками… ВсьОго себе віддаю.