***

Нас з тобою не врятує ні Мекка, ні Ватикан, ні Єрусалим, бо тим, що ми молимося, святим важко збагнути нашу любов і наші страхи. Один із них каже: спробуй, як я, іти, шукаючи серед сотні доріг праведну [і свою]. Важко нести свій хрест, ступаючи на стерню. Інший каже: байдуже, скільки ти йшов і скільки ще потрібно пройти [перепливаючи ріки, оминаючи гірські хребти]; байдуже, скільки тобі ще пити брудної води замість вина і йти крізь болото, ледве торкаючись голими ступнями дна. Аби тільки ти знав, для чого спокутуєш гріх і для чого б обрав інше життя, якби міг. А потім вони спускаються вниз по ріці [у кожного з них шрами на колінах і лівій руці і торба, де вони носять душі інших таких, як ми]. Закінчиться все, як закінчується холод зими.