Тріщини

Тріщини що такі безпощадні Обличчя ламають пускають вологу І мохом з роками сильніш заростає Те серце що битись давно перестало Тепло обвиває та толку замало Тягтися до світла сьогодні вже марно І стерли коріння у порох той камінь Основи немає, гойдає нас вітер