...

Рядки ненаписаних строф проводятьмене до перону. Де лист -доганяючий лов- Торкне навскоси моюскроню. Де осіньмрійливо-зажурна, у даль виглядаючипотяга, ТерЕбить шнурочкипурпурні Мойого дорожнього одягу. Де вирве втікаючийвітер із рук нерозмінянігроші. Де світ - цезбіговисько літер, А я в ньомугостя непрошена.