Віддам

Я не маю, що йому віддати, В серці пусто, гроші – не його. Сльози вже від нього не сховати, А причини сховані давно. Щирість знов розчавлена у літі, Справжність поведінки, не думок. Ти, мене знайшов у цьому світі, Ти, зламав повішений замок. Та немає того, що світилось, Тільки вдячність, ніжність, теплота. Тільки б ми тепер не помилились, Серце ж не лікує доброта. Так давно шукав таку маленьку, Дівчинку свою, кохання, сил. В мене ж їх лишилося на жменьку, Ти, мені свої, а сам у пил. Вдячна за усміхнені світанки, І за руку, що веде й несе. Десь в душі ще заживають ранки, І колись віддам тобі усе.