Снігова королева

Як би я тільки знала, які думки ти ховаєш у погляді, Скільки холодних "але" роз'їдають твої нутрощі, скільки байдужих привидів ти поселив в середині, Твої очі- кубики льоду, дарунок на згадку від Кая так і чекають на мить, коли серце запалять і вони все таки розтають. Душа з часом покрилась білим мереживом болю, Ти ж просто хочеш, щоб хтось був поряд. Дозволь мені бути твоєю Гердою, Спасати тебе з льодовитої пастки, Ховати твій біль у своїх кишенях, та просто тримати за руку, не даючи душі впасти, натомість, ти цілуватимеш сніжними віями, шию, до гематом і подряпин,до хрусту кісток обіймати, Разом ми зможемо все, розтопити айсберги та навчитись літати.