Мої два кохання за півсвіту одне від одного: перше - за Кавказькими горами, інше - за Антлантичним океаном. Мої два кохання невзаємні: одного не хочу я, інше ж тримає мене за подв…
Opere
Esposizione- Аня вийшла з маршрутки. В руках – спортивна сумка, на плечах – темно-синій наплічник. Перед очима – вокзал. Як же ж довго вона чекала цієї поїздки! / На пероні стояти спокійно про…
- Останній друг. / Він прийшов нізвідки, здавалося просто виник з повітря, отака собі маленька пухнаста хмаринка заблукала і прибилася до мого підвіконня. Довга біла шерсть і зелені…
- Тихо. Ніжним серпанком упав на землю осінній туман. І затремтіло кришталеве повітря, мов мережане павутиння від поцілунку бешкетливого вітру. / Жовті килими розіслалися в ще молод…
- "І дивитись у себе крізь усі мікроскопи..." / В пас*янсі цього вщерть втомленого дня вірші Іздрика лягають останньою картою. / Ця любов - не до смерті а доки вистачить сил. Є ті к…
- Одного пізнього літнього ранку я сиділа на лавці біля Ратуші і чекала друга. На площі Ринок, як завжди, було багато цікавих пішоходів-туристів, які фотографували все підряд. У сук…
- Джеймс Абрахам Востер почувався прекрасно. Тут на висоті тисяча метрів над рівнем моря все було по-інакшому. Він ставав самим собою. / Там, унизу, його охоплював страх. Так,Джеймс…
- Чоловік-Фіґурка був виліплений з добірного тіста. Його тіло зверху було укрите шаром шоколадної глазурі,а боки щедро змащені яєчним жовтком. Чоловік-Фіґурка вважав себе особливим.…
- Повернувшись додому Леся вже встигла пожарити з овочами, куплену по дорозі додому, рибу, випрасувати Макарові сорочку на завтра, а чоловіка все не було. Він не так часто затримува…
- Якщо ти був хоч раз у горах - тобі захочеться повернутися, вдихнути повні груди важкого сизого повітря, оповити поглядом засніжену вершину й піднятися галопом уверх, нагородивши с…
1.
Yaro_Mantyka 3 2 - Бетонні блоки приховують від тебе дорогу, яка самотньо лягла спати посеред поля. Навкруги лиш тиша, розбавлена шумом вітру. Збирається на дощ, та хмари ще повністю не закутали неб…
- Вихідні пролетіли швидко. Понеділок. Мій любий офісний планктон тихо ненавидить мене за своїми комп’ютерами, до шефа прийшов новий замісник і вони щось обговорювали в кабінеті, а…
- Мені потрібна жінка – жінка до кінчиків пальців та коренів волосся, жінка до червоного лаку на нігтях й фруктового "Тік-таку", до дивного тату внизу живота й топових італійських ж…
- Зранку ми вже були на місці. Спочатку планувалось, що ми підемо з палатками на пару днів у ліс, але ніжні, пафосні сучки, які були з нами, боялися зламати нігті чи бути вкушеними…
- На задньому дворі спалюють мотлох з горища – ящик за ящиком, навіть не розкривши. Клуби диму піднімаються над ватрою, сягаючи ген-ген неба. Їдкий запах заганяє в будинок. / Горить…
- Ты не видишь рассвет так же, как и не видишь закат. Ты не помнишь, какого цвета луна. Да чего лгать, ты не помнишь, как выглядит всё, кроме темноты. Её ты знаешь, её ты чувствуешь…
- - Що блять «Єво» ?! – визвірилась я / Сашко стояв, опершись на кухонне підвіконня, а я сиділа навпроти, обхопивши чашку з кавою обома руками. / - Ти доросла людина. Чого ти себе в…
- Люблю вихідні – можна цілий день сидіти в квартирі в компанії цигарок, вина і книжки. / Я люблю пити сама. Іноді мене тягне на пригоди, але то буває рідко. Частіше я напиваюсь вдо…
- Не люблю коли ранок починається з холодної підлоги. Або з діалогу. З будь-якого. Навіть, якщо це мій ліпший друг з холодним пивом і сушеними карасями. Але я знала, що це саме Кост…
- Я люблю понеділок. Люблю, тому що можу підкреслити свою зверхність над цими заспаними, неопохмелівшимим, блідими людьми. Я можу не спати добу, і цього не помітить ніхто, навіть, я…
- - Ходім, я знаю куди! – в моїй руці його волога лапа. / Завжди любила, коли в чоловіків були грубі руки. З довгими пальцями і широкою долонею. І щоб з тильного боку були вени нері…
- На нашій планеті існують такі жінки, / що ніби прилетіли з космосу, / Їхня шкіра не мов сяйво місяця, / А голос зі слів створює цілі сузір'я. / Вони елегантні, стрункі, / у них як…
- Твої очі мелена кориця, як сипучі піски, / з кожним поглядом все глибше у душу затягують, / Скільки б я не намагалась вирватись з полону-та все марно, / Твоя шкіра моє сонце, яке…
- Вітаю, дорогий читачу! / Я знаю, ти здивований, що тримаєш цей лист. І, мабуть, думаєш як таке можливо. Я, будь на твоєму місці, теж здивувався б. / Скоріш за все ти мене не знаєш…
