У мене є шкідлива звичка – ти...

У мене є шкідлива звичка – ти. Мене від неї лікували вірші, (та інші…) А хрести – то для святих… Мені ж найважча – ця байдужа тиша. Заради тебе розміняла час На мідяки римованих ілюзій. Дарма, що недостойний ти причасть Ні чистим словом, ні нектаром музи, Для мене ти – мій особистий бог, Отруйної спокуси спіле гроно. Чи нас у карти виграла Любов, Чи ми обоє жертви Аполлона? Кому несу поезії плоди Гіркі… (ти бачив осінь на Парнасі?..) І хто захоче праведно судить Цю спраглу самоту – убивцю часу?