суперниця

ми особисто не знайомі, та я знаю її добре, не раз спостерігала, як курила там, за рогом. я чула, що полює тільки на серця хоробрі, тепер ось зупинилась перед моїм порогом. вульгарна чорна сукня, скуйовджене волосся, від неї несе запахом розірваних снарядів. стількох вже звела з розуму, зваблює і досі. а очі все ж ховає, бо там хащі непроглядні. ще ніколи ні за кого не доводилось змагатись, бо люди - то не речі, якщо разом, то відразу. та з суперницею мушу тепер якось уживатись, стискаючи в кулак всю свою ревність і образи. ти мільйон разів казав - нема причини ревнувати, а вона, оця причина, вже стоїть переді мною. розумію, що не можу ні впустити, ні прогнати цю суперницю мою, що називається Війною.