Золота трава

- Ти ж мене знаєш ,, я за свої слова відповідаю . Це золота трава немає що й думати . Потім спробуєш сам все дізнаєшся , - сказав один чоловік середніх літ іншому . - Ох , ну якщо це звичайна зелень я трою пряму кішку спалю , - відповів йому другий після чого забрав під бік кучку “ золотої трави “ й пішов на горище . Двері відкрились і цей чоловік опинився на самому звичайному горищі сільської старої хатки . Через маленькі дірки в даху сонячне світло проникало всередину, й освітлювало кімнату по якій були аби як розкидані старі речі , пилюка м’яко літала по світлі наче сніг зимою по подвір’ї . І ось відставивши в сторону декілька старих ящиків , й чемоданів “Золота трава” була надійно захована . Але так думав тільки цей чоловік … Через два дня . На те саме горище ввійшов старий дід . - Ну едрон батон . Скільки років й ніяк не може навести тут порядок . Тож мені господиня … Так с , і де тут що можна знайти ? Після цих слів дід став обшукувати все навкруги , перебирав старі речі , згадував про минулі часи . Та помалу він дібрався до тих самих старих ящиків , й чемоданів під якими лежала кучка якоїсь підсушеної трави . - А це ще що таке ? Щось я не пам’ятаю щоб я сюди клав це ? Та й навіщо? На сіно це не сильно схоже … - дідусь бере в руки зелену траву суху траву яка повільно переливалась в жовтий колір через сушіння . - Ну Маруся , знову наклала а потім думай й розгрібай , - після цього дід поклав траву на місце й кинувся на вихід шукати бабцю . Поблукавши туди сюди він все ж нарешті її знайшов . - Ей Марусь , - ввічливо відізвався він до неї . - Чого тобі окаянний ? – відповіла капризно бабця перебираючи ложкою в тарілці . - Ну Марусь , стільки років разом а ти до мене як до собаки , чи вуличного синяка . - Доки не починиш полку будеш окаянним . - Та Бог з нею , слухай а що то за трава там на горищі ? - Яка ще трава ? – відізвалась бабця з дитячим захопленням . - Ну та сама , така з зелененькими великими листочками . Ну на горищі лежить . - Ай чорт знає що то за трава . А тобі то яке діло до неї ? - Та ось думаю , мало лі потрібна для чогось а то я збирався викинути чи спалити . - Ну то й спали , й так цього мотлоху хватає на горищі . - Ох ні Маруська , не навчило тебе життя з усього виймати користь . Так я навчу , я краще з нього віника зроблю . - Роби що хоч старче , але полицю щоб зробив . - Саме собою Маруська , - сказав дід на прощання , й вийшов геть . Через день . Бабця сидить на подвір’ї , й щось там собі в’яже . Тут пробігає поруч сусідка , стає біля неї й віддихуючись каже : - Маруся це трагедія . - Що сталось доцю ? – відповіла Маруся спокійно підводячи свої очі . - Матвій наче збожеволів , бігає щось кругом говорить про якусь золоту траву . Все шукає її ? - Золоту траву ? - Сама нічого не розумію , погрожує що голову відкрутить тому хто її взяв. - Ох мати рідна , що ж то за трава така ? Напевно сам чорт насадив її . - Не знаю чи чорт чи ангел , але допоможіть її найти , бо я не знаю чому його так розносить без тої трави . - Допоможу , Женя казав що знайшов на горищі якусь траву , та й зробив з неї віника . - Ох дякую бабцю , - після цих слів сусідка миттєво побігла шукати діда . Й авжеж як тільки вона вибігла , з боку до бабці підходять два чоловіка що зайшли в гості . - Бабцю , ми чули що Матвій щось згубив допомогти ? - Ой та не потрібно , самі розберемось . А ви по що прийшли ? - Та молока думали купити , але раз вам не до нас то ще пізніше зайдемо. А що згубилось ? - Ай , та якась “золота трава” сама нічого не зрозуміла , ладно чекайте принесу молока , - після цих слів баба зникає з двору . А один з тих чоловіків говорить до другого . - Слухай , ти хоч розумієш що це означає ? - Ти про молоко ? - Та в безодню молоко , я про траву ту . Ну доганяєш ? - Що доганяю , чи кого ? Поясни нормально . - “Золота трава” я чув по дідовим переданням , що вона росте мало де . А там де росте , то на тому місті колись жили русалки . Вони її й посадили . І знаєш для чого вона ? - Ну не томи давай вже кажи . - Та проблеми в нього з жінкою що тут не зрозуміла , а ця трава усуває ці проблеми … Ти розумієш до чого я ? - Авжеж розумію , тільки в мене проблем немає … - Та в мене теж , але … - На всякий випадок хай буде . - Так , саме так хай буде . Думаю Матвій не образиться якщо ми вирвемо один чи два листочка . - Нічого ще нарве , можна й більше брати . - Так , я теж так думаю . Через п’ять хвилин . Дід підмітає вуличку віником , до нього підбігає сусідка . Вся захекана й злякана , дід споглянув на неї зі здивуванням . - Дідусю , віддайте благаю цей віник . - Ну почекай підмету й дам , до вас що ревізор їде що така поспішність ? - Ой дідусю віддай благаю , там Матвій просто з глузду зараз з’їде . Він на горищі сховав якусь золоту траву , а ви з неї віника зробив ой лишенько . - Яку ще золоту траву ? - Нашу , - відізвався голос з заді . Звідки прийшли двоє тих чоловіків . - З якої статі вона ваша ? – запитала жінка злякано . - Та не бійся ми буквально трохи візьмемо . Я розумію вас , в самих таке… Але судячи по тому що про вас в селі говорять то вам цієї трави до кінця життя хватить , тому будьте добрі поділіться . - Що говорять , ви що взагалі з глузду з’їхали ? - Та ми ж тебе розуміємо , - відізвався один з них . – Ми буквально трохи візьмемо . - Все мені це надоїло , я назбираюсь щоб у нас в хаті була по ночам така могильна тишина як в них , - відізвався другий чоловік й кинувся до діда . Через декілька секунд віник був у нього . Й авжеж в цей момент з’явився сам власник цієї трави . Очі Матвія розширились до розмірів юпітера . - Ах ти гад ! – закричав він й кинувся душити того чоловіка . Доки він його душив , товариш постраждалого вирішив накинутись на Матвія . Та дід й дружина кинулись його спасати . Доки ті троє махали руками й ногами . Чоловік якого душив Матвій сказав ледве , ледве видавлюючи звук з себе : - Ну хай тебе подере , зрозумій же мене ! Мені листочок буквально потрібен щоб з дружиною помиритись . - Листочок ? Та я триста доларів за цей кущ дав , сам собі купи листочка крадій драний ! - Що ? – очі чоловіка і так були великі через те що душать , так тепер вони ледве не вилазили з лиця . - Та я в аптеці краще куплю ! Тут з’являються два поліцейських . - А ну всім руки підняти й не рухатись . - А ви вже тут звідки ? – запитав Матвій . - По наводці дружка твого , - підходить й бере золоту траву , після чого відходить . – Так с , а що з вами то робити ? Знаєте що , давайте ми забудемо про це , - піднімає траву . А ви про нас ? Думаю ми договорились . Вони вже збираються йти як тут з заді один з тих двох чоловіків викрикує їм . - Та вам то навіщо цей кущ ? Тож розділимо на всіх , по людські . - Ось клоун , якщо немає грошей не підсідай на це , - сказав один з поліцейських . - Так це ж природнє , куди дінешся . Поліцейські засміялись й пішли звідти , залишивши сім’ю й сусідів сім’Ї в спорах і догадках про те що це за золота трава , і чи є якісь проблеми в Матвія з дружиною . А про тих двох слухи пішли на все село так , що вони тиждень неохоче виходили з хати .