ВАЛЕНТИНА МАЛЯВІНА*

Доведи! І розкрилися вени, ніби очі, від полиску бритви. Витанцьовував вітер шалений, як шаман ув екстазі молитви. Тріпотіли листочки на буках… Довела… довела аж до краю… Кров'ю вивела кожную букву у банальному слові "кохаю". Та коли за вікном лікарняним так журливо обнімуться віти, ти підеш за новими вогнями, аби знову горіти, горіти. Буде різне: і слава, і сцена, ще захочеться ніжності й щастя. А від того (як лезом по вені) — лиш тонесенький шрам на зап’ясті.