Жах століття

По телевізору оте дурне страхіття Людей нащось жахає майже пів століття. Гидка потвора – вся страшенная, беззуба, З якихсь планет зійшла іншопланетна згуба. Боїшся з дому вийти – чи отам за рогом Чекає жах? Чи тре” така пересторога – Носити маску, протигаз, щоб не напало? Та що ж за гріх такий, за що то нас спіткало? Бояться діти без батьків лягати спати, І світло цілу ніч горіти мусить в хаті. Бо як страховисько стрибне, тоді лопата – Йому на голову. Себе обороняти. За ручку в двері вже заткнуті довгі граблі. Це – захист, хоч і трохи він якийсь незграбний. Та ще сокиру треба сунуть під подушку, Й для «храбрості» прийняти на ніч добру «кружку». Таке страшне, що як згадай – душа трясеться, І лід застигне десь в мішечку біля серця. Куди тікати від оцих жахів навали, Від того… карієсу? (монстра так назвали).