***

поїду в Варшаву щоб з кінцями канути в воду залишу лиш вірш наостанок мов крик богомольний душі ти й чути не чув про бажання продовження роду і знати не знав про мої вільнобожі вірші. ти навіть не думав про сутність мою жіночу хоча я молила навколішки Бога не раз щоби просвітив тебе духом незламним пророків щоби спам’ятав тебе бо вже надходить наш час. 06.12.12 р.