у тебе забагато згублено між рядками

у тебе забагато згублено між рядками, чимало задушено щирих хороших слів, блукаєш щодня прохолодними вечорами лабіринтами власних ще сонних віршів. ходиш навшпиньки, боючись ненароком збудити, розгортаєш слова і читаєш несказану суть віршів тих, що ще не забуті, віршів тих, що ще не почуті, віршів тих, що сонними лиш живуть. у тебе забагато втрачено між рядками, чимало загублено відбитків від власних ніг, блукаєш не зігрітими сонцем світами, чекаючи променів сонця на світу приватний поріг. крокуєш собі безшумно і скуто, відкриваєш сторінки назустріч мовчанню рядків. мовчать, бо тобою вони не відчуті, мовчать, бо занадто живі щоб бути, мовчать, бо немає для них ще слів.