Сумна жінка

Заплакана жінка з сумними очима Благає пощади у свого Христа. І дивиться в небо очима дитини, Очима дитини, якої нема. Коси її розвівались на вітрі, І пам'ять зраджує її тепер. Сльози її вирували в повітрі, Бо ж плакати кажуть за тих, хто вмер. А Бог не повстане із золота в рамі, У Бога був син, і його вже нема. Залишся, скорботна, із скалками в рані - нагадає про сина одна лиш труна. Та жінка від болю волосся рвала, На вітер кидала прокльони німі. І з розпачу очі сліпцеві віддала, А очі ті в неї сумні-сумні... Заплакана жінка з сумними очима Благає пощади у свого Христа. І дивиться в небо очима дитини, Очима дитини, якої нема...