…щоб сколихнути всесвіт…

Торкнуся впевнено рукою струн гітари, Її за талію я ніжно обійму. Акордами ударю просто в хмари. Ні, вище: в простір космосу здійму Свою акустику, щоб сколихнути всесвіт Вібрацією звуків між орбіт. Десь там отримає мелодія свій розквіт: В незримості між галактичних віт. Суцільний вакуум розіб`ється на друзки, Проллється світло вічності з вершин. І з кульмінації перЕйде до розв`язки Мелодія-життя. Мов той бурштин Впаде в нікуди зірка-Сонце; Срібло-Місяць - Розчиниться сонатою в імлі. Ті ноти в космосі, подібно сотні ножиць, Зітнуть всіх осі, тільки не Землі. _______________ Засурмлять янголи гітарі в унісон; Проллється райське світло в атмосферу... Все вище сказане - це фантастичний сон), - Ми просто перейдЕмо в нову еру.