"Через тисячу років"

Через тисячу років і безмежну кількість ночей Я найду тебе і пригорну тебе до своїх плечей Пообіцяй мені всього що хочеш Я повірю тобі на слово і ти розцвітеш Ти такий незвичайний і теплий Десь у тілі моєму застиглий Ти просто забираєш мій розум Не знаходжу я місце своїм прозам Листя пожовкло,сіре буденне сьогодні життя Ходжу вулицями та й захожу в забуття Його подих ходить десь у повітрі Скоро таки хтось дасть мені по макітрі Він мене не кохає,в моєму серці постріл і вистріл А мені все одно хай ложить мене у космос чи на стіл Згублю своє життя я так .. знаю Нічого не вдію я помираю…. Та все ж через безмежну кількість ночей Довідаємось про то накопичення страстей Я його не кохаю…він мене не кохає Він мене вимкнув,він мене надихає Я ніколи до цього не звикну…