Знову почну щось писати

Знову почну щось писати про зиму. Знову про себе, про новорічну красу. Сиджу в темноті - не люблю світло. Сиджу - слухаю музику і сумую про щось ледь помітно. Відчуваю себе у віршах. Відчуваю, що ти - допомагаєш тримати себе у руках. Зітри ж сльози з моїх очей. Зітри ж пам'ять від непотрібних речей. Мій подих говорить до тебе мовчанням. Мій подих - це малесенька крапля кохання. А ти десь далеко - дихаєш іншим повітрям. А ти десь у Львові - колиш байдужості вістрям. Навіщо ці мрії? Навіщо любов? Коли від сліз закриваються вії. Коли від болю із серця виливається кров.