Wiersz

Холодна чашка на столі, По кому плаче радіо розбите? Кидають трави лаврові вінці, У ефемерну душу маргариток. Маленька лялька дивиться стиха, Розбитим оком на старі шпалери, І десь навшпиньки пройде самота, Неначе грецька втомлена гетера. Здригнеться серце, Господи, за що? Чи там була Содома і Гоморра? Нуклідний дощ недавно там пройшов, А новий, чистий ще пройде не скоро. І там стоять скелети пам'яток, І тіні трав вростають в тротуари, Там десь живе загублений дідок, Він наче спогад міста що вмирає. Холодна чашка пам'яті років, Наповнена самотністю і смутком, О місто мертве, твій такий уділ, У нашій пам'яті незгасна незабудка. © Ігор Кордис 27.10.2013 *ГЕТЕРА(-И) жін. У стародавній Греції — освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя;(http://sum.in.ua/s/ghetera)