Wiersz

Почекай, хай світ не мінявся ніколи, І ти тільки тінь усіх його звершень, А ніч забере тебе, як усіх у свої подоли, Але напевне це буде вперше. Вперше ти зрозумієш, що виняток, То є твоя жага бути іншим, І хай в цьому світі так вже не прийнято. Тобі стане краще і веселіше. Ти вперше побачиш, що зорі не світять, Бо вони лиш портали до твого таланту, І словами можна створити суцвіття, І пензля до рук таки взяти варто. Вперше ти зрозумієш, що думка люду, Тільки відблиск старих пережитків, І стане все рівно, яким саме брудом, Тебе поливають із суспільної клітки. І ти звільнишся раз і на віки, Від всіх тягарів, що зараз на тебе тиснуть. Світ ще не настільки великий, Щоб ніхто не почув життя твого пісню. © Ігор Кордис. 01.02.14