Ти вірила йому

Ти все пережила – образи, сльози, зраду. А пам’ятаєш, як у перший день ігнорувала всі поради? А правда тепер така жорстока, Розцарапавши все серце, залишила тільки рани глибокі. Ненароком він за душу вчепився, Звір, що рік за роком спав, тепер збудився. Годувала щоденно його любов’ю своєю, А тепер лишилась з роздертою душею. Питаєш «Нащо? Кому від того стало краще?», Хоч сама розумієш, що це діло пропаще. Всі питання відкриті, але він пішов, Він не знає, як хотілось збити руки в кров. Коли нарешті усвідомлюєш, що не вернеш людину, Хочеться від болю просто вилізти на стіну. Ти вірила йому, він просто забавлявся, Ти казала «Люблю», а він сміявся.