Предки

Там де гірські вершини Через крихітні щілини Пробивався Й не вагався Звук труби Що розносився навкруги Та звав з забутої долини Що в лісовій глибині . Тих хто підкорив дикий світ Й витримав темного часу гніт . Тих хто з природою єднались Й до мети з мечем проривались . Злі й жорстокі А їхні плечі були широкі Кремезні Й міцні . Та було дещо в них Що приваблює людей по днях цих . Це - єднання з природою , Де душа відпочиває прохолодою . Й як в тілі , так і в душі силачі , Хоч до горла часто приставлялись мечі . Й знову як з давнього часу , Коли земля порвала окови хаосу . Чути звук труби , Що розноситься навкруги , Й лунає він з крихітних щілин , До гірських вершин , До морських низин Та забутих долин . Це звучить призив далеких предків , Й невже б ти не хотів . Звільнитись від оков міських пустинь Від себе брехню ти їхню кинь . Відчуй той звук , Той чарівний звук Що переніс багато мук . То призив далеких предків , Який манить нащадків Йти за рокотом тисячоліть Що пролетів як мить .