Писати

Знов не хочу бруківки і міста, Соціальних непроханих тем. І високого дядечка Ліста, Обійдусь без заїжджених схем. Без блукань серед холоду буднів, Без барвінку в букетах зими, Без борщів захмелілих та студнів, Без кістлявої тітки пітьми. Нахлебталась супів із кохання Все нещасного, в моді чи що? Досить чарів світанку й смеркання І крутіння кущів на «кущО». Нам писати й писати, колеги, Невичерпні джерела думок. Час диктує – шухляди і теки На друкований сядуть рядок. Може в когось літатиме вище, Постріл-подих і більше ніж рік. А всім решта лишається нижче, Тим медалькам згубити той лік.