Не говори

Не говори, что мудрость – это скучно.
Скорее грустно, оттого, что знаю –
Веселие уйдёт благополучно.
А горькой чаши я не избегаю.

Уже почти ничем не озабочен,
Спешу зайти с цветами на минуту.
Имею слабость, и диагноз точен:
Я не такой, как хочется кому-то.

От взглядов жарко-знойных не растаю,
Не ранит слово острое, как бритва.
Без денег и без водки – не страдаю.
Мне б тихого тепла, улыбку и молитву.

Цвела ты, жизнь совсем не райским садом.
Об этом не ропщу и не жалею.
Сиял бы солнца луч, и чтоб не пусто рядом,
Да истину узнать. Но, видно, не успею.

Не говори…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 07 жов 2015 о 14:34
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
У Вашому вірші відчувається життєва мудрість і прагнення людини до щастя, яке полягає у теплі, усмішці, ..., тобто простих, але таких приємних дрібницях. А щодо фіналу, то пізнати істину сповна, мабуть, ніколи і нікому не дано. Згодна, мудрість - це аж ніяк не нудна річ
11 гру 2015 о 18:47
Анонім, Щиро вдячний за відгук!
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.
11 гру 2015 о 18:50
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022