Осінь
На жовтому й зеленому листочку
Це барвами осінніх кольорів
Вдяглась берізка в золоту сорочку.
Ще сонце гріє лагідним теплом
Та хмари все одно щодень густіші
Бувають дощові похмурі дні,
А рідше – сонячні, світліші…
Я йду по стежці, листом вкритій
До мене лине запах свіжих квітів,
Вони востаннє викинули цвіт,
Щоб залишити по собі яскравий слід.
Летять, летять у небі журавлі
Тікають від холодної тривоги
Дивлюся їм у слід і хочеться мені
Їм побажать щасливої дороги.
Біжу стежиною і весело сміюсь,
Усе таке навколо близьке й рідне.
Я в щирі очі осені дивлюсь
І пісня із грудей у небо лине.
Мій спів про ліс багряний і рясний
Про вітер, що гуляє в сухих травах,
Про білий гриб, осінній запашний,
І їжачка, що у серйозних справах.
Так, я сміюсь і плачу водночас,
Бо все мине так, як минуло літо.
Та я цвіту, бо все кругом цвіте!
Як хороше на білім світі жити!
Збірка "Слова від серця" (2016)
HaRaZa
2
0
18
Поезія | Версія для читання 16 тра 2016 о 04:46
Allochka
Критика
Відчувається щире замилування від своглядання навколишньої краси. Читач отримає духовну насолоду від цього вірша. У ньому все: і краса природи, і краса пори року, враження й емоції, а головне - налаштування на позитивне сприйняття світу, філософізм життя.
1
Подібні роботи
