Кава в другій ночі уже увійшла в звичку, а її смак відчував частіше за смак води. Так довго не витримаєш. Здається, що скоро відмовить серце або мозок й робота не завершиться. Він все більше втягувався в гру, він знову закохувався.
Сьогодні друг попросився переночувати. Далеко не вперше, але відмовляти не хотілося й було б зовсім незручно, бо той погодився почекати на борг ще трохи, поки не з´являться гроші. А це буде нескоро. Почув стукіт в двері по півночі. Важка рука спробувала відчинити двері й квартира налилася запахом важкого цигаркового диму, тишу розбавив п´яний сміх й шурхотіння курток. Мимоволі війнуло холодом. Прийшов не сам, з дівчиною. Не відірвалася своїми посоловілими очами на господаря дому, лиш лінивою ходою попленталася до ліжка.
Рипіння не стихало довго. Він все думав, чи добре зробив вкотре прийнявши свого кращого друга. Робота призупинилася. Йому захотілося випалити цигарку після довгої перерви, та не знайшов у себе жодної. Переглянув листування на Фейсбуці. Скупі повідомлення привітання, побажань вдалого дня та «Надобраніч» щовечора змушували перечитувати. В житті ж вона навіть не віталася, ніколи не торкав її шкіри, боявся сполохнути. Сьогодні ж чув її всю ніч. Слухав й думав.
Кава холонула. Остання на сьогодні. Зовсім втрачала аромат й смак обридав. Годинник пробив п´яту. Виднілося. Важкі дні підходили до завершення й ніч минала. На підвіконні валялися папери, зламані олівці та немиті філіжанки. В квартирі всі тільки збиралися спати. Затихло старе ліжко. Єдині шуміли думки, що все мало б бути інакше, що саме він мав прийти першим, він мав взяти її за руку, мусів поцілувати. Ця ніч навіть не вкладалася в голові й було не зрозуміти чи це таки сталося, або ж просто перевтома малює незрозумілі дикі образи.
Дівчина мого кращого друга буде моя. Тільки який друг? Від сьогодні в мене немає друга.
Yaro_Mantyka
7
0
18
Поезія | Версія для читання 31 січ 2014 о 20:31
Подібні роботи
