Її будували так весело, дзвінко: / Дзвеніла сокира, сміялася пилка, / І пестила щітка стіну. / Тепер у ній тихо і в свято, і в будень. / У хату цю так і не в’їхали люди. / Так ста…
Балада про хату
12 5
Werke von МІРА
- Друзiв тодi не кликав, / був-бо один, як перст. / З серця останнiм криком / вирвався в небо хрест. / Чеку зiрвав з гранати, / "Я не здаюсь!" — кричав... / Вiн не хотiв вмирати: /…
МОГИЛА ПОВСТАНЦЯ
8 2 - Я малюю для тебе квіти / чорні і білі... / Богдан Корвач / Оживають мальовані квіти, / обнімають, окутують тишу. / Кожна біла пелюстка — то віршик, / кожна чорна — в мовчання одіт…
Gedicht
9 2 - Доведи! І розкрилися вени, / ніби очі, від полиску бритви. / Витанцьовував вітер шалений, / як шаман ув екстазі молитви. / Тріпотіли листочки на буках… / Довела… довела аж до краю…
- Не перший день, не перший рік знайомі, / вже за плечима юність гомінка, / та є у нас надійна пристань вдома, / розмова ніжна і любов палка. / Нехай хоч скільки раз птахи у вирій /…
ПРИВІТАННЯ
7 3 - Ще очi, мамо, кольору весни, / а руки нiжнi, наче квіт шафрану, / та сивий iнiй випав восени / i на волоссi Вашiм не розтанув. / Ще погляд, тату, лине до зiрок / i грiє нас в часи…
БАТЬКАМ
10 2 - Ти часом озираєшся в юрбі, / Хоча тебе давно ніхто не кличе. / Русявий серпень грає на трубі, / Пливуть, як музика, чужі обличчя. / Уже не знаєш, де подів ключі, / Щоб всі замки в…
М.К.
9 2 - Буває так, що падає земля / у темну прiрву вiдчаю i муки, / а душу точить зради чорна тля, / прийшовши iз неспокоєм без стуку. / В гiрких питаннях губиться снага, / зi всiх бокiв…
Gedicht
13 3 - вечір пастелями небо розпише / небо призахідне небо черлене / я перечитую ваші всі вірші / раптом якийсь написали для мене / вечір-художник всміхнеться у вуса / що ти надумала жін…
ПОЕТОВІ
14 1 - ридатимеш до ранку над щоденником / малюватимеш першi жалi на полях / а виходитиме ЙОГО профiль / писатимеш повнi вiдчаю вiршi / а вранцi твердо вирiшиш / забуду / заїдатимеш думк…
- сімсот тридцять одна тисяча / сімсот тридцять сьомий раз / зійшло сонце нової ери / але ми його не помітили / наші очі засліплені неоном / ми створені із силікону / фаст-фуду і ко…
Gedicht
7 1 - Весільна ніч і зорі, як сережки, / і ти танцюєш в парі з молодим. / Ох, біле плаття, золоті мережки... / Спинився Час — одвічний пілігрим. / Всміхайся, а радіти будеш потім, / щоб…
НАРЕЧЕНА
9 1 - Вiдлiтає синiй вечiр в чарiвнi палати. / появляються на небi зорi де-не-де, / а маленький мiй синочок дуже хоче спати, / перший сон його за руку в казку вiдведе. / Там танцюють ди…
КОЛИСКОВА
7 2 - Прости нам, наша юносте, прости / перегорання в осяйних зенiтах. / А хто з нас не утратив чистоти, / тому Господь її поверне в дiтях. / Прив'язанi до неба i землi, / поволi розпли…
- якiсь обличчя фрески пам'ятi / очищаєш вiд пороху буднiв / i зазираєш в їхнi очi / чомусь усi вони зеленого кольору / вiд часу а чи такими й були / зеленi очi люблять наймiцнiше /…
ЗЕЛЕНI ОЧI
8 2 - І в кохання сивіють скроні, / а вуста безнадійно гіркнуть. / Інша дівчина на пероні / погляд кине, як з неба зірку. / Інший хлопець слова прошепче, / хоч банальні, та все ж єдині.…
Gedicht
9 2 - Мій день сповідається вечору, / Схиливши коліна калин. / Зорею-сльозою пропечена / Дорога з небес у полин. / В обіймах гіркої раптовості / Напливу несказаних слів / Печальні поеми…
СПОВІДЬ
12 2 - Це осінь, Ольго, осінь… / Василь Герасим’юк / Ще б раз озирнутись у дверях печалі, / Поринути в золото спогадів милих… / Та вчора щось гуси так тоскно кричали / І нас залишали у с…
- Хіба може кохання бути досконалим, коли щоночі, / тільки-но засну, я втрачаю тебе?! / Еріх Марія Ремарк / Така журавлина печаль / прийшла й огорнула неждано!.. / Читаємо книгу мов…
Gedicht
11 2 - Старенька жiнка розгрiба смiтник. / Невже вона — i мати, i бабуся?! / Я за суспiльство, у якому зник / закон поваги старостi, боюся. / Я у суспiльствi, де голодний дiд / пляшки зб…
НАБОЛIЛЕ
14 4 - цей дощ не плакав а співав / знайому пісню / а ярмарок все не стихав / було завізно / між светрів апельсинів круп / цукерок солі / чиясь душа блукала тут / без парасолі / її питал…
Gedicht
9 3 - Душа у творця — то покинутий острів / в житейському вимірі вічних утрат, / бо першим зречеться найближчий апостол, / і викопа яму улюблений брат. / Товчеться чомусь по душі повно…
Gedicht
10 8
