Казка для (майже) слухняної кішечки

розповім тобі казку кішечко знаю ти ждеш її наче сонця весною мов безсоння в солодку ніч отже казка ця біла не віриш - то виглянь в віконце там так ніжно-преніжно сніжинки вливаються в сніг та щоб казку цю слухати до мене ходи на коліна приголублю тебе як іще не голубив ніхто і на вушко шептатиму: мила і ніжна жадана ти спитаєш де казка а казка уже почалась бо хіба так буває щоб райдужно було в цім світі та ми створимо свій у якому не буде розлук будем в нім тільки ми будуть наші окрилені руки що на ласку летять мов пташки до гніздечка в саду чим усе це закінчиться? а не хочеться в казці фіналу тож її не завершую хай буде вона без кінця а за те що ти слухала я райсько тебе поцілую і поглину в обійми поринувши в ніжність без дна ...