Skip to content

WritingPoemIn the exposition

Відходить осінь

Шумлять вітри під заливним дощем, Сади згубили пишні й золотаві шати, До серця долина тужливий щем: Відходить осінь – що й казати. Вершина листопаду впала на межу, Земля заснула десь під осені накривом, Не йди від мене, Панно Осене, прошу, В душі озвися вересневим дивом. Листопад – то зимі вже рідний брат, Вже розтриножені стоять осінні коні, Далекі мелодії пізніх осінніх сонат Залишили нечутний слід на підвіконні.
16.11.15

Comments