поетів світ

Тремтить рука на аркушах паперу і під ногами море зі сніжків. По цей бік стін шукається Венера - меридіан казкових полюсів. Розлито вже десяток чорних плямок, а стіл нагадує Едемові сади, в яких зустрів він двійко теплих ямок, її зап'ястя, обережність той ходи. І марить світ мереживом кохання, поетів світ - римована строфа. Життя у пошуках із ночі до рання невтомну музу, що завжди тіка...