А що тепер..*

Вечірній сад в мережевній хустині затих-притих, шукаючи свій сон. І майський жук шуга́є по малині - де б залягти корабликом на дно... Пелюстки трьох розбавлених ромашок у ароматах бежевих троянд, так об`єднались, наче руки наші, коли від всіх нас заховав фасад. У павутинні причаївся промінь - не встиг скотитись за небесний край. А що було колись, - поверне осінь. А що тепер між нами - не питай...