Тобі...

Зима стає спокійнішою перед своїм відходом, стримується від істерик, пахне підталим льодом. Ми тоді стаєм одним цілим, новим народом, і нас несе тала вода. Зима каже, що так все і має бути - без кольору і без форми. Що сенс в одній лише суті. Каже і надпиває своєї отрути - із білосніжної стає зовсім руда. Наприкінці зими загострюються рецептори зору. Лютий приміряє на себе обрану пору. Голос твій стає тихий і зовсім прозорий і змушує пробиватися трави твоя хода. Як пахне повітря в місті після стрімкої зливи, як жінка годує своє дитя з ніжністю і уміло, так вібрує від доторків пальців усе твоє тіло, і шкіра, змінивши колір, стає бліда.