Колишнє життя тебе вже не тримає…

Колишнє життя тебе вже не тримає, І ти немов яструб у небо злітай, Вперед до мети, твій політ недосяжний, Але якщо зможеш то не тікай Знаю життя нестерпним бувало, Але віднайди у собі джерело, Джерело світла, джерело надії І ти побачиш, як здійсняться мрії Все чим ти жив, біль і тривога, Час повернути, змінити дорогу Йти проти вітру і не тремтіти Можливо потрібно себе зупинити. Кожен із нас від життя щось чекає, Однак, як, де й коли, цього досягти І я нажаль того не знаю, Хоч думаю, як би мені досягти…? Того, що я маю зробити Важко мені це і уявити, Але усе, що я відчуваю Я на папір це все виливаю Мені дуже шкода, що світ недосконалий Однак досконалість в ньому можна знайти Як кажуть, той що шукає це точно знайде Варто лише іти до мети… Біль від утрати це дуже важко, Я на собі це все також відчув, Бувають і миті, коли все пам’ятаєш А інколи просто ти взяв і забув Безжалісний погляд, кидають прохожі Коли, вони бачать, що ти вже не можеш Не можеш спинитись, не можеш сказати І відчувати, не можеш тікати Енергія слів і сила емоцій, Ти не розумієш хто на твоєму боці, Здається, що ні а може і так Та ти вже не хочеш напевне ніяк Найголовніше, що ти маєш знати Те, що у Господі не сумніватись Так, Його методи нам незбагненні Але, чому у собі ми такі певні… Чому критикуємо, та не помічаємо Що ми в цьому світі, ще нічого не знаємо Що скільки б не знав, все одно ти лиш вчишся Хоча, на скільки ти ще тут залишишся ?…